IT-підприємець на спрощеній системі виглядає як найпростіша форма бізнесу: ноутбук, надходження на рахунок і невелика ставка податку. Насправді тут є дві помилки, які коштують статусу платника єдиного податку, і обидві роблять на самому старті - при виборі групи та при заповненні заяви.
Це головне непорозуміння. Айтівець дивиться, чи не заборонені його послуги на спрощеній системі, переконується, що не заборонені, і обирає другу групу через нижчий податок. Але підпункт 2 пункту 291.4 Податкового кодексу обмежує зовсім інше.
Друга група - це підприємці, які надають послуги платникам єдиного податку та/або населенню. Товарами в ній можна торгувати з ким завгодно, а от послуги - лише цим двом категоріям.
Отже, ФОП другої групи не може офіційно працювати з:
Для айтівця це майже вирок. Типовий клієнтський портфель - іноземні замовники та українські компанії на загальній системі - другій групі недоступний у принципі. Лишається третя, де обмежень за колом клієнтів немає.
Інші критерії другої групи: не більше 10 найманих працівників і дохід до 834 мінімальних зарплат, встановлених на 1 січня звітного року. У 2026 році це 7 211 598 гривень проти 10 091 049 у третій групі.
Замовників не зазначають у декларації, і звідси спокуса вважати коло клієнтів своєю справою. Насправді воно проглядається одразу з кількох боків.
Під час документальної перевірки податкову цікавить не декларація, а первинні документи і банківська виписка з підприємницького рахунку. Якщо виявиться, що підприємницькі платежі надходили на особисті рахунки, витребують виписку і з них. Паралельно українські контрагенти показують виплати ФОПам в обʼєднаній звітності з ЄСВ, ПДФО і військового збору. Плюс міжнародний обмін інформацією про доходи поступово розширюється.
Окрема помилка - ділити одну діяльність між ФОП і собою як звичайною фізособою. Це читається як спроба обійти обмеження, а не як дві різні історії.
Почати з другої групи і перейти до третьої, коли зʼявляться незручні клієнти, можна. Але тут два обмеження, які легко пропустити.
Змінити групу дозволяється лише з початку наступного календарного кварталу. І приступати до виконання такого замовлення та отримувати за нього оплату можна лише після дати переходу, а не до неї.
Тобто домовитися з іноземним замовником у лютому, а перейти до третьої групи з квітня - означає, що лютневі та березневі надходження вже створили порушення.
Друга типова помилка стосується заяви. Місцезнаходження ФОП - це адреса в реєстрах, зазвичай місце реєстрації проживання. Місце провадження господарської діяльності - те, де ви фактично створюєте продукт.
Підпункт 4 пункту 298.3 Податкового кодексу прямо відносить відомості про місце провадження діяльності до обовʼязкових. Для айтівця, який працює то з дому, то з кавʼярні, то з-за кордону, це і є незручне питання.
Практика тут проста. Є постійний офіс - вказуйте його адресу, це найзахищеніший варіант. Постійного місця немає - використовуйте узагальнене формулювання: надання послуг на території України, якщо клієнти українські, або виконання робіт чи надання послуг за межами України, якщо орієнтуєтесь на експорт.
Звідси ж випливає обовʼязок подати форму 20-ОПП про обʼєкти оподаткування, про який частина айтівців дізнається вже під час перевірки.
Робота з забороненим для другої групи замовником - це підстава для анулювання реєстрації платника єдиного податку з переходом на загальну систему, де замість 5 відсотків єдиного податку діє 18 відсотків податку на доходи фізичних осіб плюс військовий збір.
При цьому донарахування рахуватимуть не з дати виявлення, а з періоду порушення. Тому різниця між правильно і неправильно обраною групою вимірюється не ставкою податку, а сумою за всі квартали, поки помилка лишалася непоміченою.
Позитивний результат у справі досягається не наявністю у адвоката зв’язків, сумою хабара і іншим, а виключно послідовним і якісним виконанням дій по ретельному, вивіреному і заздалегідь затвердженому плану.