17 тисяч за підвезених сусідів: чому ГНЕУ розкритикувало проєкт 11025

Головне науково-експертне управління Верховної Ради розкритикувало законопроєкт № 11025 про посилення відповідальності за нелегальні пасажирські перевезення. За відкритими даними реєстру Ради проєкт опрацьовується в комітеті, тобто до першого читання ще не дійшов.

У переказах беруть найяскравіше: штраф 17 тисяч гривень за підвезених сусідів. Але за цим сюжетом стоїть питання, яке стосується далеко не лише водіїв.

Що пропонують

Нова стаття 164-20 Кодексу про адміністративні правопорушення карала б оплатне перевезення пасажирів автомобільним транспортом без державної реєстрації як субʼєкта господарювання. Санкція - тисяча неоподатковуваних мінімумів, тобто 17 тисяч гривень.

За оцінкою Управління, ознаки сформульовані так, що під норму підпадає будь-яке, навіть одноразове перевезення людей транспортним засобом на девʼять і більше місць, якщо за це отримано грошову чи іншу винагороду. Приклад, який наводить саме ГНЕУ: відвезти сусідів на кладовище і отримати компенсацію за пальне.

Головне: критерій систематичності втратив опору

Ось місце, де новина перестає бути новиною про водіїв.

Відмежувати підприємницьку діяльність від разової послуги суди традиційно допомагала стаття 42 Господарського кодексу з її ознаками: самостійність, власний ризик, організаційна оформленість і спрямованість на систематичне одержання прибутку.

Цієї опори більше немає. Господарський кодекс втратив чинність 28 серпня 2025 року на підставі Закону № 4196-IX. Формального критерію систематичності, на який спиралися суди, у праві не залишилось.

Це стосується будь-якого спору про те, чи була діяльність підприємницькою: не лише перевезень, а й звинувачень у роботі без реєстрації за статтею 164 Кодексу. І саме тому ГНЕУ вбачає в проєкті спробу залатати прогалину регулятивного законодавства через законодавство про відповідальність - тобто лікувати не причину, а симптом.

Правова визначеність: чому це не дрібниця

Управління вказує, що з норми неможливо встановити, яке саме перевезення охоплюється: регулярний маршрут, разове замовлення чи щось інше. Не зрозуміло також, чи є винагородою компенсація пального і як бути з переобладнаним транспортом.

Аргумент тут не стилістичний. За критеріями Енгеля таке провадження може підпадати під поняття кримінального обвинувачення в розумінні Конвенції, а отже діє вимога статті 7: особа має мати змогу з тексту закону передбачити, які дії тягнуть відповідальність. За запропонованою редакцією відрізнити дружню послугу від правопорушення неможливо.

Ознаки складу заховані в примітці

Окреме зауваження стосується техніки. Істотні ознаки обʼєктивної сторони запропоновано розмістити не в диспозиції статті, а в примітці до неї.

За правилами законодавчої техніки диспозиція містить склад правопорушення, а примітка лише уточнює. Тут примітка фактично підміняє основний нормативний зміст - і це не формальність: саме диспозиція визначає, за що людину карають.

Хто розглядатиме справи - не визначено

Проєкт наділяє повноваженнями одночасно Національну поліцію та органи автомобільного транспорту, але не встановлює критеріїв розмежування компетенції. Наслідок передбачуваний: спори про підвідомчість, дублювання і різна практика в різних регіонах.

Показово, що самі МВС і Національна поліція вважають проєкт таким, що потребує доопрацювання, тоді як Мінвідновлення підтримує його як актуальний.

Що вже є в чинному праві

Стаття 164 Кодексу вже карає провадження господарської діяльності без державної реєстрації - штрафом від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів, з конфіскацією або без неї. Тобто нижня межа збігається з тим, що пропонують для нової статті.

Заборона перевозити пасажирів без реєстрації теж не нова: стаття 29 Закону про автомобільний транспорт уже визначає перевізника як субʼєкта господарювання, що діє на підставі ліцензії.

Що робити зараз

• Чинні правила не змінилися: відповідальність за роботу без реєстрації настає за статтею 164 і вимагає доведення саме господарської діяльності, а не одного епізоду.
• У спорі про те, чи була діяльність підприємницькою, більше не можна посилатися на статтю 42 Господарського кодексу - вона втратила чинність разом із кодексом.
• Будувати позицію доведеться на сукупності ознак: систематичність, самостійність, власний ризик, спрямованість на прибуток - тепер із посиланням на доктрину і судову практику, а не на пряму норму.
• Тим, хто справді возить пасажирів за плату регулярно, розрахунок на відсутність формального критерію не допоможе: систематичність доводиться фактами, а не визначенням.

Чим це загрожує

Якщо проєкт ухвалять у нинішній редакції, зникне межа між послугою сусідові й адміністративним правопорушенням із санкцією в 17 тисяч гривень. Доводити відсутність підприємницької діяльності доведеться вже після складення протоколу.

Але навіть без ухвалення проєкту проблема нікуди не дінеться. Визначення підприємництва пішло з права торік, а нового законодавець не дав - і кожен спір про роботу без реєстрації тепер починається з питання, чим саме її вимірювати.