ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            5 травня 2005 р.                                        справа N 3/92
            Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
            Головуючого-судді                                       М.Г. Слука
            Суддів                                                             П.Д. Скрутовський
                                                                                    Л. Л. Давид

розглянув апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за N 01-06/1071 від 26.10.2004 р.
на рішення господарського суду Чернівецької області від 18.10.2004 р.
по справі N 3/92
за позовом приватного підприємця Кушніра Сергія Васильовича, м. Чернівці
до відповідача: Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Чернівці
про визнання недійсним рішення N 58 від 24.03.2003 р.
за участю представників:
від апелянта:     Гелетка О.В. -довіреність N 01-06/1099 від 03.11.2004 р.
від позивача:     Бовкун О.А. - довіреність N 4495 від 27.04.2004 р.;
                            Косовський М.В. - довіреність від 27.05.2004 р.

Ухвалами від 28.12.2004 р.. 01.02.2005 р., 22.03.2005 р. було відкладено розгляд апеляційної скарги.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду проведено зміни у складі колегії суддів: розпорядженням від 21.03.2005 р. в склад колегії замість судді Скрутовський П.Д. введено суддю Давид Л.Л., розпорядженням від 04.05.2005 р. в склад колегії замість судді Онишкевич В.В. введено суддю Скрутовський П.Д.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Судом задоволено клопотання представників сторін про відмову від технічної фіксації судового процес та про розгляд апеляційної скарги поза межами строків, встановлених ст. 102 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегією суддів встановлено:

Рішенням від 18.10.2004 р. господарського суду Чернівецької області (суддя Бабак Л.М.) позов задоволено - визнано недійсним рішення N 58 від 24.03.2003 р., стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита.

Рішення мотивується тим, що: Виконавча дирекція ФССТВП не прийняла по апеляційній скарзі позивача вмотивованого рішення, а надіслала йому відповідь на скаргу про результати її розгляду, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачено; підтвердженням того, що Фонд не прийняв мотивованого рішення за апеляційною скаргою позивача є те, що лист-відповідь він відправив скаржнику рекомендованим листом попри те, що у відповідності з пп. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону N 2181-ІІІ вмотивоване рішення необхідно надсилати на адресу платника поштою з повідомленням про вручення; якщо вмотивоване рішення за скаргою не надсилається платнику податків протягом 20-ти денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Апелянт - відповідач у справі, в апеляційній скарзі, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, просить його скасувати, стверджує, що:

• лист від 22.05.2003 р. є рішенням про результати розгляду повторної скарги, в якому чітко визначається позиція та відповідно результат розгляду апеляційної скарги з приводу винесеного Виконавчою дирекцією Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності рішення N 58 від 24.03.2003 р.;
• в період розгляду справи місцевий господарський суд не надав достатньої уваги змісту абзацу 3 пп. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України N 2181-ІІІ, яким визначено єдину підставу при настанні якої скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків - це не надсилання платнику податків протягом 20-ти денного або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника);
• реєстр поштових відправлень рекомендованих листів, на якому працівником об'єкту поштового зв'язку був накладений відтиск календарного штемпеля є прямим доказом того, що рішення про результати розгляду скарги було відправлено.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу N 399 від 10.12.2004 р., зазначає, що господарський суд вказав на відсутність своєчасного рішення по апеляційній скарзі, а не відсутність позиції відповідача - виконавчої дирекції Фонду соціального страхування; таке застосування норм повністю відповідає вимогам пп.5.2.2 п.5.2. ст. 5 Закону України N 2181 -III; апеляційна скарга по формі та змісту не відповідає вимогам ст. 94 ГПК України; просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки:

Як вбачається з корінців патентів серії ПАА : N 632282 від 21.12.2001 р., N 605587 від 12.09.2001 р., N 717719 від 27.02.2003 р. N 217711 від 18.10.2002 р. N 280034 від 18.07.2002 р. ПП Кушнір С.В. в період з 01.10.2001 р. по 31.12.2002 р. являвся платником фіксованого податку шляхом придбання фіксованих патентів. Про сплату вартості патентів свідчать квитанції, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. N 13-92 (далі Декрет КМУ N 13-92), яка діє, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту. У разі сплати фіксованого податку, платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат. Платники фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від сплати відрахувань та зборів, в т.ч. збору на обов'язкове соціальне страхування..."

Відповідно до вимог ст. 14 Декрету КМУ N 13-92 платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності звільняються, зокрема, від сплати нарахувань на фонд оплати праці, збору на обов'язкове соціальне страхування.

Таким чином, з врахуванням того, що п.2 розділ "Порядок введення в дію Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. N 77/97-ВР вказано, що дія цього Закону поширюється на відповідні відносини у сфері соціального страхування, внаслідок чого п.16 ч. 1 ст. 14 Закону України N77/97-ВР від 18.02.1997 р. втратив чинність, оскільки 02.03.2000 р. прийнято Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", однак, дією ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. N 13-92 збережено право фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, без створення юридичної особи самостійно обирати спосіб оподаткування доходів.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Закон України від 14.01.1998 р. N 16/98) до загальнообов'язкового державного соціального страхування відноситься, зокрема, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Крім того, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є правонаступником Фонду соціального страхування України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.3991 р. N 1251-ХІІ (далі Закон N 1251-ХІІ) під збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до державного цільового фонду... Фонд ССТВП є цільовим фондом і страхування з тимчасової втрати працездатності є загальнообов'язковим з наданням державної гарантії, що передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" N 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. (далі Закон N 2240-ІІІ). Даним законом передбачено, що страхувальники (роботодавці) зобов'язані нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Однак, позивач звільнений від сплати страхових внесків (збору) на обов'язкове соціальне страхування, згідно вимог Декрету КМУ. а отже, звільнений від сплати збору (внесків) на обов'язкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності. Отже, внески передбачені Законом України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 18.01.2001 р. N 2240-ІІІ (надалі Закон України N 2240). які є одним з видів соціального страхування є збором (обов'язковим платежем), які сплачуються до державного цільового фонду - Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Суб'єкти малого підприємництва зобов'язані виконувати нормативні акти, які є спеціальними для них. А якщо апелянт вважає, що нормативні акти, що регулюють фіксоване оподаткування не відповідають спеціальному для них закону, то вони можуть ставити питання про внесення змін чи скасування даних нормативних актів. Одночасно з прийняттям нових норм законів, повинні бути внесені зміни до інших нормативно-правових актів, щоб не виникало колізій (невідповідності) у їх застосуванні.

Закон України від 21.12.2000 р. N 2181 -III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (преамбула) розповсюджується як на податки, так і на загальнообов'язкові платежі, в т.ч. обов'язкове державне соціальне страхування (далі Закон N 2181 -III). В п.4.4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що у разі коли норми різних законів чи інших нормативно-правових актів, припускають різне трактування прав і обов'язків платників податків, або контролюючих органів (ст.2 Закону N 2181 -III) внаслідок чого є можливість прийняті користь платника податку, так і на користь контролюючого приймається на користь платника податків.

Колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позивач, застосовуючи Декрет КМУ "Про прибутковий податок громадян" та сплачуючи фіксований податок, використовуючи своє право не сплачувати збір на обов'язкове соціальне страхування, діяв в межах діючого законодавства. Тому, безпідставно застосовувати до нього штрафні санкції.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду при перегляді рішення господарського суду Чернівецької області не встановила підстав для його скасування. Рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Тому, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 18.10.2004 р. у справі N 3/92 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Матеріали справи повернути до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя                                                       Слука М.І.
Судді                                                                                 Скрутовський П.Д.
                                                                                            Давид Л.Л.