ОСКАРЖУЄТЬСЯ ФОНДОМ

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "29" листопада 2004 року                                           Справа N 9/83

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді                                 Бобеляка О.М.
суддів                                                          Дубник О.П.
                                                                        Орищин Г.В.

розглянувши     апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального, страхування з тимчасової втрати працездатності N 01-06/987 від 28.09.2004 року
на рішення         Господарського суду Чернівецької області від 24.09.2004 року
у справі               N 9/83
за позовом         приватного підприємця Кирилюка Миколи Васильовича, м. Чернівці
до                         Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Чернівці
про                       визнання недійсним рішення,
з участю представників
                              від скаржника - Гелетка О.В. - головний спеціаліст доручення N 01-06/1099 від 03.11.2004 року);
                              від позивача - Бовкун О.А. - представник (доручення ВАВ N 479741 від 29.09.2002 року).

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.09.2004 року у справі N 9/83 (суддя Чорногуз М.Г.) позов задоволено частково - визнано недійсним рішення N 59 від 17.03.2004 року, судові витрати покладено на відповідача, а в решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що згідно з вимогами підц. 5.2.2 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року N 2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, відповідач зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяті календарних днів від дня отримання скарги на адресу платників податків поштою з повідомленням про вручення, тобто до 11.05.2004 року. Однак, продовжує місцевий господарський суд, у визначений законом строк Фонд не прийняв рішення по повторній апеляційній скарзі. Також, зазначає суд першої інстанції, що лист Фонду без номера та дати з посиланням на N 120 від 15.04.2004 року не являється рішенням про результати розгляду апеляційної скарги позивача, оскільки в ньому не вказано про результати розгляду скарги. За таких умов, вважає місцевий господарський суд повторна апеляційна скарга вважається повністю задоволеною на користь Кирилюка М.В. Щодо визнання неправомірними дій заступника директора виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування      з     тимчасової втрати працездатності Кіріяк М.Д., заступника начальника відділу соціальних виплат та оздоровчих заходів Янчик Н.А., головного спеціаліста Гелетки О.В, то місцевий господарський  суд   провадження  у   справі  припинив,   оскільки  до  компетенції господарського суду не відносься визнання неправомірними дій посадових осіб і не є формою захисту порушеного права.

На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення скасувати.

Зокрема, посилається скаржник, що в останньому абзаці листа Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зазначається " ...а тому порушення в діях Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при винесенні рішення N 59 від 17.03.2004 року відсутні, яке цілком правомірне". Також, вважає апелянт, що у відповідності до норм Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 року N 2213-ІІІ та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2004 року N 2240-ІІІ суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які є платниками фіксованого податку та використовують працю найманих працівників, зобов'язані сплачувати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 22.02.2001 року 2,5 відсотка та з 09.03.2002 року 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Не погоджується також апелянт і з покладенням на нього витрат за отримання юридичних послуг.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і апеляційну скаргу, апеляційний суд встановив наступне.

05.03.2004 року посадовими особами відповідача проведено планову документальну ревізію з питань правильності нарахувань, сплати, витрат та обліку коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

На підставі проведеної ревізії складено акт, в якому зазначено, що нарахування страхових внесків на фонд оплати праці найманих працівників в розмірі 2,5 відсотків та 2,9 відсотків не проводилось і це в свою чергу є порушенням ст. 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 року 2213-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями та підп. 2 п. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку   з   тимчасовою   втратою   працездатності   та   витратами зумовленими   народженням   та   похованням"   від   18.01.2004   року   N 2240-ІІІ   з наступними змінами та доповненнями (а.с.а.с. 12-13).

17.03.2004 року заступником директора відповідача було винесено рішення N 59, яким вирішив стягнути з Кирилюка М.В. у вигляді донарахованих внесків 32 грн. 48 коп., пені 5 грн. 67 коп., штраф за порушення строку реєстрації - 6 грн. 80 коп., штраф за неповну сплату страхових внесків в розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати в розмірі 840 грн. 00 коп. - всього на загальну суму 884 грн. 95 коп. (а.с.20).

В період з 01.10.2001 року по 01.01.2004 року, за який перевіряється Кирилюк М.В., здійснював підприємницьку діяльність на умові сплати фіксованого податку, підтвердженням чого є довідка ДПІ у м. Чернівці від 15.03.2004 року N 5410/17-209 (а.с.25).

29.03.2004 року позивач звернувся із апеляційною скаргою N 93 на рішення N 59 від 17.03.2004 року (а.с.а.с.27-28), яка рішенням Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за N 01-06/305 від 05.04.2004 року залишена без задоволення (а.с.а.с.29-31).

В межах процедури апеляційного оскарження передбаченої Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року N 2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, 15.04.2004 року до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності направлено повторну апеляційну скаргу за N 120 (а.с.а.с.32-34), яка була отримана 20.04.2004 року, в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.З5).

За результатами розгляду повторної апеляційної скарги Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з. тимчасової втрати працездатності надіслала позивачу лист за N 07-36-608 від 07.05.2004 року (а.с.а.с.48-50).

Суд апеляційної інстанції вважає правомірними висновки місцевого господарського суду, які ґрунтуються на ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 року N 13-92, з наступними змінами та доповненнями, згідно якої платник фіксованого податку, особи, які перебувають з ним у трудових відносинах, а також члени його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, звільняються від сплати нарахувань на фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, встановлених відповідно до Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", податку на промисел, збору до Фонду для заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збору на обов'язкове соціальне страхування, збору до Фонду України соціального захисту інвалідів, а також придбання торгового патенту згідно із законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", оскільки, даний Декрет є спеціальним законодавчим актом, який регулює питання оподаткування платників фіксованого податку.

Суд першої інстанції правомірно, на підставі ст. 12 ГПК України, припинив провадження щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дій заступника директора виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Кіріяк М.Д., заступника начальника відділу соціальних виплат та оздоровчих заходів Янчик Н.А., головного спеціаліста Гелетки О.В.

Що стосується заперечень апелянта проти стягнення витрат пов'язаних з отриманням юридичних послуг, оскільки ст. 49 ГПК України передбачено лише можливість відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги, щодо ведення справи в господарському суді, то суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити наступне.

В матеріалах справи наявна квитанція N 160 від 14.05.2004 року, яка свідчить про понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст. 44 ГПК України) - витрати за юридичні послуги, які у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України повинні бути покладені на відповідача, як і інші судові втрати (державне мито сплачене при поданні позовної заяви та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Окрім того, згідно ст. 59 Конституції України позивач має право вільного вибору захисника своїх прав, а вибір захисника - іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги, і не покладення витрат за його послуги на відповідача буде обмеженням згаданого права позивача передбаченого ст. 59 Конституції України.

З огляду на викладене, рішення суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення,

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд  ПОСТАНОВИВ  :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.09.2004 року у справі N 9/83 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                     Бобеляк О.М.
суддя                                                              Дубник О.П.
суддя                                                              Орищин Г.В.