господарський суд черн╕вецько╖ област╕

╤МЕНЕМ УКРА╥НИ
Р╤ШЕННЯ

"13" кв╕тня 2005 року                                                                      Справа N 9/83

За позовом приватного п╕дпри╓мця Кирилюка Миколи Васильовича

до Черн╕вецького обласного в╕дд╕лення виконавчо╖ дирекц╕╖ Фонду соц╕ального страхування з тимчасово╖ втрати працездатност╕

про визнання нед╕йсним р╕шення в╕д 17.03.2004 року N 59

Суддя                       А. Паскарь

Представники:
В╕д позивача: Бовкун О.А. (доручення в╕д 29.09.2002 р. ВАВ N 47974)
В╕д в╕дпов╕дача: Толмачова В. ╤. (доручення в╕д 10.01.2005 р. N 01-11/24)

СУТЬ СПОРУ: Приватний п╕дпри╓мець Кирилюк Микола Васильович, м. Черн╕вц╕, вул. Червоноарм╕йська, 77в/70, звернувся з позовом до Черн╕вецького обласного в╕дд╕лення виконавчо╖ дирекц╕╖ Фонду соц╕ального страхування з тимчасово╖ втрати працездатност╕ про визнання нед╕йсним р╕шення в╕д 17.03.2004 року, яким з позивача вир╕шено стягнути донарахованих внеск╕в на загальну суму 32,48 грн.; пен╕ в розм╕р╕ 5,67 грн.; за порушення строку ре╓страц╕╖ як платника страхових внеск╕в штраф в розм╕р╕ 6,80 грн. та за неповну сплату страхових внеск╕в штраф в розм╕р╕ 840 грн. - суми приховано╖ (занижено╖) зароб╕тно╖ плати. Водночас позивач вимага╓ визнати неправом╕рними д╕╖ в╕дпов╕дних посадових ос╕б виконавчо╖ дирекц╕╖ Черн╕вецького обласного в╕дд╕лення названого Фонду.

Позовн╕ вимоги об╜рунтовуються тим, що в╕дпов╕дно до ст. 14 Декрету Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни "Про прибутковий податок з громадян" в╕д 26.12.1992 року N 13-92, позивач, як платник ф╕ксованого податку, зв╕льнений в╕д сплати вс╕х нарахувань на фонд оплати прац╕. Кр╕м того, Фонд соц╕ального страхування з тимчасово╖ втрати працездатност╕ р╕шення по повторн╕й апеляц╕йн╕й скарз╕ позивача не прийняв, а тому, в╕дпов╕дно до п╕дпункту 5.2.2 пункту 5.2 статт╕ 5 Закону Укра╖ни "Про порядок погашення зобов'язань платник╕в податк╕в перед бюджетами та державними ц╕льовими фондами", скарга вважа╓ться задоволеною.

В╕дпов╕дач позов не визна╓, посилаючись на те, що нормами Декрету Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни "Про прибутковий податок з громадян" до 22.02.2001 року, тобто до набрання чинност╕ Закону Укра╖ни "Про розм╕р внеск╕в на деяк╕ види загальнообов'язкового державного соц╕ального страхування", суб'╓кти п╕дпри╓мницько╖ д╕яльност╕ - ф╕зичн╕ особи, як╕ використовують працю найманих прац╕вник╕в, а також як╕ обрали особливий спос╕б оподаткування сво╖х доход╕в шляхом сплати ф╕ксованого податку, д╕йсно були зв╕льнен╕ в╕д нарахування збору на обов'язкове державне соц╕альне страхування, а не страхових внеск╕в на фонд оплати прац╕ найманих прац╕вник╕в. Однак, з 22.02.2001 року, зг╕дно з вимогами цього Закону суб'╓кти п╕дпри╓мницько╖ д╕яльност╕ - ф╕зичн╕ особи, як╕ використовують працю найманих прац╕вник╕в (у тому числ╕ т╕, як╕ обрали особливий спос╕б оподаткування сво╖х доход╕в шляхом сплати ф╕ксованого податку), зобов'язан╕ сплачувати внески до Фонду соц╕ального страхування з тимчасово╖ втрати працездатност╕ за найманих прац╕вник╕в. В╕дсутн╕, на думку в╕дпов╕дача, також ╕ будь-як╕ порушення в д╕ях виконавчо╖ дирекц╕╖ Фонду при розгляд╕ скарг позивача щодо оскаржуваного р╕шення.

Р╕шенням господарського суду Черн╕вецько╖ област╕ в╕д 24.09.2004 року оскаржуване р╕шення було визнано нед╕йсн╕м, а в решт╕ позову провадження у справ╕ було припинено.

Постановою Льв╕вського апеляц╕йного господарського суду в╕д 29.11.2004 року р╕шення господарського суду Черн╕вецько╖ област╕ залишено без зм╕н, а апеляц╕йна скарга в╕дпов╕дача - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду Укра╖ни в╕д 01.02.2005 року постанову Льв╕вського апеляц╕йного господарського суду в╕д 29.112004 року та р╕шення господарського суду Черн╕вецько╖ област╕ в╕д 24.09.2004 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду Черн╕вецько╖ област╕.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Черн╕вецько╖ област╕ розгляд справи доручено судд╕ Паскарю А. Д.

Ухвалою господарського суду Черн╕вецько╖ област╕ розгляд справи був призначений на 13.04.2005 року.

Заслухавши пояснення представник╕в стор╕н, розглянувши матер╕али справи та вивчивши законодавство, що регулю╓ сп╕рн╕ правов╕дносини, суд д╕йшов висновку, що позов, як необ╜рунтований, задоволенню не п╕дляга╓ з наступних п╕дстав.

В березн╕ 2004 року посадовими особами Черн╕вецько╖ м╕сько╖ дирекц╕╖ обласного в╕дд╕лення Фонду соц╕ального страхування з тимчасово╖ втрати працездатност╕ проведена планова рев╕з╕я з питань правильност╕ нарахувань, сплати, витрат та обл╕ку кошт╕в зазначеного Фонду з тимчасово╖ втрати працездатност╕ у приватного п╕дпри╓мця Кирилюка М.В. за пер╕од з 01.10.2001 року по 01.01.2004 року, про що складено в╕дпов╕дний акт в╕д 05.03.2004 року. Зг╕дно вказаного акта, в порушення ст. 1 Закону Укра╖ни "Про розм╕р внеск╕в на деяк╕ види загальнообов'язкового державного соц╕ального страхування" та п╕дпункту 2 пункту 2 ст. 27 Закону Укра╖н╕ "Про загальнообов'язкове державне соц╕альне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатност╕ та витратами, зумовленими народженням та похованням", нарахування страхових внеск╕в на фонд оплати прац╕ найманих прац╕вник╕в Кирилюком М. В. не проводилось.

На п╕дстав╕ акту 17.03.2004 року в╕дпов╕дачем винесено р╕шення N 59, в╕дпов╕дно до якого позивачу донараховано страхових внеск╕в на загальну суму 32,48 грн.; пен╕ в розм╕р╕ 5,67 грн.; за порушення строку ре╓страц╕╖ як платника страхових внеск╕в штраф в розм╕р╕ 6,80 грн. та за неповну сплату страхових внеск╕в штраф в розм╕р╕ 840 грн. - суми приховано╖ (занижено╖) зароб╕тно╖ плати.

До 22.02.2001 року суб'╓кти п╕дпри╓мницько╖ д╕яльност╕ - ф╕зичн╕ особи, як╕ використовували працю найманих прац╕вник╕в, у тому числ╕ т╕, як╕ обрали особливий спос╕б оподаткування сво╖х доход╕в шляхом сплати ф╕ксованого податку, в╕дпов╕дно до Декрету Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни "Про прибутковий податок з громадян" в╕д 26.12.1992 року N 13-92, були зв╕льнен╕ в╕д нарахування збору на обов'язкове державне соц╕альне страхування. Однак з 22.02.2001 року, тобто з дня набрання чинност╕ Закону Укра╖ни "Про розм╕р внеск╕в на деяк╕ види загальнообов'язкового державного соц╕ального страхування" в╕д 11.01.2001 року N 2213-╤╤╤ та втратою чинност╕ Закону Укра╖ни "Про зб╕р на обов'язкове соц╕альне страхування" в╕д 26.06.1997 року N 402/97-ВР, суб'╓кти господарювання зобов'язан╕ нарахувати та сплачувати страхов╕ внески на фонд оплати прац╕ найманих прац╕вник╕в.

Правов╕, орган╕зац╕йн╕ та ф╕нансов╕ основи загальнообов'язкового державного соц╕ального страхування громадян у зв'язку з тимчасовою втратою працездатност╕ та витратами, зумовленими народженням та похованням, регулюються Законом Укра╖ни "Про загальнообов'язкове державне соц╕альне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатност╕ та витратами, зумовленими народженням та похованням" в╕д 18.01.2001 року N 2240-╤╤╤), який був прийнятий в╕дпов╕дно до Основ законодавства Укра╖ни про загальнообов'язкове державне соц╕альне страхування та набрав чинност╕ з 28.02.2001 року (дал╕ - Закон 2240).

В╕дпов╕дно до п. 3 розд╕лу IX "Прик╕нцев╕ положення" Закону 2240, до приведення закон╕в Укра╖ни та ╕нших нормативно-правових акт╕в у в╕дпов╕дн╕сть з ним, закони Укра╖ни та ╕нш╕ нормативно-правов╕ акти застосовуються в частин╕, що не суперечить йому. Тобто, в даному випадку д╕╓ загальнов╕домий принцип, що наступний закон скасову╓ попередн╕й закон (lex posterior derogat prior), що повн╕стю кореспонду╓ться також з мотивувальною частиною р╕шення Конституц╕йного Суду Укра╖ни в╕д 03.10.1997 року N 4-ЗП у справ╕ N 18/183-97.

Таким чином, враховуючи, що правов╕дносини у дан╕й справ╕ врегульован╕ спец╕альним законодавством, Закони Укра╖ни "Про порядок погашення зобов'язань платник╕в податк╕в перед бюджетами та державними ц╕льовими фондами", "Про податок з доход╕в ф╕зичних ос╕б", "Про систему оподаткування", на як╕ посила╓ться позивач, н╕якого в╕дношення не мають, а тому застосуванню не п╕длягають.

Частиною 2 ст. 27 та частиною 1 ст. 30 Закону 2240 визначено, що страхувальник зобов'язаний заре╓струватись у виконавч╕й дирекц╕╖ в╕дд╕лення Фонду як платник страхових внеск╕в у десятиденний строк з дня укладення трудового договору з найманим прац╕вником, нарахувати ╕ сплачувати в установлен╕ строки та в повному обсяз╕ страхов╕ внески. Страхувальник - роботодавець несе в╕дпов╕дальн╕сть за ухилення в╕д ре╓страц╕╖ як платника страхових внеск╕в, несво╓часн╕сть сплати та неповну сплату страхових внеск╕в, що сплачують застрахован╕ особи через рахунки роботодавц╕в, а також за порушення порядку використання страхових кошт╕в. У раз╕ несво╓часно╖ сплати страхових внеск╕в страхувальником, у тому числ╕ через ухилення в╕д ре╓страц╕╖ як платника страхових внеск╕в, або неповно╖ ╖х сплати страхувальник сплачу╓ суму донарахованих контролюючим органом страхових внеск╕в (недо╖мки), штраф та пеню. Кр╕м того, статтею 30 Закону 2240 передбачена також в╕дпов╕дальн╕сть страхувальника за порушення строку ре╓страц╕╖, неповну та несво╓часну плату страхових внеск╕в, на яку строк давност╕ не застосову╓ться.

З оскарженого р╕шення в╕дпов╕дача в╕д 17.03.2004 року N 59 вбача╓ться, що донарахування страхових внеск╕в, застосування пен╕ та штрафних санкц╕й за несво╓часну сплату страхових внеск╕в, порушення строку ре╓страц╕╖ Кирилюка М.В. як платника страхових внеск╕в та за ╕нш╕ порушення, допущен╕ позивачем, зд╕йснен╕ на п╕дстав╕ виявлених п╕д час рев╕з╕╖ порушень, в╕дпов╕дно до статт╕ 30 Закону та в межах наданих йому повноважень.

Отже, в╕дпов╕дачем р╕шення прийнято без яких-небудь порушень норм матер╕ального та процесуального права. В ╕нш╕й частин╕ - визнання неправом╕рними д╕╖ посадових ос╕б в╕дпов╕дача - провадження у справ╕ п╕дляга╓ припиненню, оск╕льки так╕ вимоги, зг╕дно ст. 12 Господарського процесуального кодексу Укра╖ни, господарським судам не п╕дв╕домч╕. Тому, в╕дмовляючи частково в задоволенн╕ необ╜рунтованого позову та припинивши провадження у справ╕ в решт╕ позову, судов╕ витрати необх╕дно покласти на позивача.

На п╕дстав╕ викладеного, керуючись п. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу Укра╖ни, суд

ВИР╤ШИВ:

1. В задоволенн╕ позову у частин╕ визнання нед╕йсним р╕шення в╕дпов╕дача в╕д 17.03.2004 року N 59 про застосування та стягнення сум штрафних (ф╕нансових) санкц╕й, неправом╕рних витрат, донарахованих сум внеск╕в та пен╕ за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному соц╕альному страхуванню в╕дмовити за безп╕дставн╕стю.
2. В решт╕ позовних вимог провадження у справ╕ припинити.
3. Судов╕ витрати покласти на позивача.

Суддя                                                        А. Паскарь